"Сонячне" Закарпаття

 
 

"Сонячне" Закарпаття




На ЖД приїхало шестеро, але один (nnn) сказав що в суботу не може і буде нас доганяти в неділю.
Вітя доганяв нас вже на пероні, він як самий великий приїхав з найменшим рюкзаком :)
Такщо сіло нас в електричку п'ятеро (slown,Sailor, Blackside,Viktor,Nahtigal). Електричка була "наша", для велосипедів місце знайшлось.
Їдучи в електричці ми все виглядали сонце, але навіть при вигрузці у Воловці ми його не побачили :(
Вітя все поривався повернутись в Славсько, до сусідки котра поїхата туди відмічати закінчення сессії, і нас підбивав, але всі його старання були марні і після деяких закупів ми вирушили на Шипіт.
Перевал був пройдений без проблем
[img]http://io.ua/00261313i3.jpg[/img][img]http://io.ua/00261314i3.jpg[/img]
і ми вже попивали смачне розливне пивко у Подобовці, біля повороту на Шипіт. Тут Вітя заладив нову пісню про старе "а може не їдемо на Шипіт, я там був минулого тижня, там одне болото, і т.п". Але за три кілометри відмовлятись від точки не хочеться, тож ми вирушили далі. Біля мосту на водоспад, на маленькому,але болотистому спуску Nahtigal'а підвели його вузькі 28" сліки і на передньму колесі в нього з'явилась дуже солідна "вісімка"(слава богу перша і остання). Через 15 хв. ми вже були на водоспаді, купатись ніхто не наважився через температуру навколишнього середовище, але водоспад був дуже красивий і повноводний, літом він такий не буває.
[img]http://io.ua/00261322i3.jpg[/img]
Ми перекусили, трохи поправили вісімку(треба взяти пару уроків у Командора), пофотографували і вирушили далі.
До Келечина долетіли швидко, розпитали дорогу на Готятин і почали "зрізати". Підйомчик був крутенький, тому мій "вантажний" байк, помагали тягнути всі, було кілька привалів. В Голятин ми злетіли по серпантині, виїхали на асфальт і поперли на Майдан. По дорозі нас нагнав запорожець. Вітя вступив з ним в перегони :) , причому поки він крутив педалі запорожець так і не зміг його обігнати :D. Це був нерівний бій для запорожця. Далі привальчик з чаюванням на виїзді з Майдану. Так як година була вже не рання (коло 16:00) вирішили штурмувати перевал на Синевір на наступний день. Рушили до Бистрого Верху, повернули біля пам'ятника направо, і вверх по річці. Від одної з місцевих мадам почули пропозицію "хлопці! полюбіть наших дівчат"(напевно в них з цим туго), правда забули нагадати щоб нам прислали пару на стоянку. Трапився рукотворний водоспадик
[img]http://io.ua/00261331i3.jpg[/img]
А далі ми зустріли ЙОГО (Greyhound - кусай лікті) МЕДВЕД аля ПРЕВЕД
[img]http://io.ua/00261333i3.jpg[/img]
Коло нього було облаштоване місце стоянки, там і розбили табір. Зварили вечерю. Душевно посиділи біля вогню та й лягли спати. На спідометрі було 52 км.

День другий.
Встали. Неспішачи зібрались і рушили на Синевір. Було коло 11 години. Зпочатку була непогана дорога, але ось вона повернура вправо. Обіцяного моста небуло і бурхливий потік ми форсували по тоненькі дошці. Перший пішов Вітя, після нього не страшно :). Далі дорога погіршилась і мій вантажний байк мало де міг їхати, заважало або болото, або велике каміння, або броди
[img]http://io.ua/00261684i3.jpg[/img]
всі решта дуже шустро скакали по камінню аля "горські козли". Потім річка взагалі переплутала де русло, де дорога і текла де хотіла. Вийшли на великий зруб і почали шукати дальшу дорогу. Nahtigal героїчно побіг на крутий підйом розвідати дорогу. Коли вернувся повідомив дві новини - дорога правильна, але дуже крута, я зітхнув і попер.
Помаленьку виперлись на полонину і знову завернули в ліс по дорозі. І тут я бачу що починаеться спуск вже зрадів, але ненадовго. І знов пійом,підйом,підйом..... його м.... Хтось періодично спускався мені допомагати, від цього було трохи легше. Вийшли на край вирубки де дорога огинала цирк, від того що пішла вниз - легше не стало, повалені дерева, каміння, дойшли до краю лісу,передихнули
[img]http://io.ua/00261708i3.jpg[/img]
і рушили. Через сніг грузовик
[img]http://io.ua/00261710i3.jpg[/img]
не пройошов. Тягнули через ліс. Через нові поневіряння вийшли на галявину не позначену на карті там папраці взялись за фотоапарати.
[img]http://io.ua/00261712i3.jpg[/img]
Знайши стежку внизу галявини і вийшли по ній на фінішну полонину(правда тоді ми ще про це незнали). Там була фіртка посеред лісу, незрозуміло, а спитаи нема в кого.
[img]http://io.ua/00261715i3.jpg[/img]
Звідти спуск і УУУРРРРААААА!!!!!! ми на Синевирі, подолана відстань в 11 км за 4.5години
[img]http://io.ua/00261722i3.jpg[/img]
далі маленька фотосессія і стрімкий спуск в харчевню внизу гори де ми грілись гарячим борщиком та відпоювались пивом. Вирішили що сьогодні більше подвигів не робимо і далеко не їдемо.
Далі спуск в Синевирську Поляну по брудній дорозі, дехто так скучив за спуском що не зважав на рідке болото. Результат - на лиці та інших частинах тіла
[img]http://io.ua/00261729i3.jpg[/img]
назустріч нам проїхали велополяки та в нашому напрямку їхали велоросіяни, аж з Пемзи, кажуть вже тиждень крутять.
Найшли за селом затишний острівець, прались,мились, сушились. Спати лягли ще засвітла. Спідометр 73.

День третій
я проснувся першим десь коло 7-ї. Витягнув з під церати велосипед та й пішов його мити. Десь через півгодини в таборі почався рух. Ззаду підходить BlackSide і каже:
- А я вже збирався тебе доганяти і бити
- Чого?
- Виліз з палатки, дивлюсь клейонка знята, одного велосипеда нема і якийсь чувак його через потік тягне. :crazy:

Зібрались, вирушили біля 10-ї
І тут почалося - середня шпидкість не нижчк 25 км/год, доходить до 40. Супер!!! Летимо!!!
Залишаємо зправа гору Тапеш до кращих часів, північні схили її завалені снігом.
В Колочаві повертаємо на Драгово, на водосховищі фотосессія
[img]http://io.ua/00261740i3.jpg[/img]
далі Драгово, привал, закупка і поїдання швидких вуглеводів :). І далі,далі крутимо педалі... Ось і Долина нарцисів, нажаль вона ще не повністю зацвіла, але нам хватило
[img]http://io.ua/00262800i3.jpg[/img]
Nahtigal:
Вартує згадати який тест-контроль нам влаштували на під'їзді до долини нарцисів:
В одному селі коли ми стояли на перекурі підходить до нас група міцевих селян, в контакт не вступають, просто розглядають нас в шоломах, окулярах і ровери з відстані 4 метри і тут одна жіночка звертається "Христос Воскрес" в нашу сторону. Ми дружно "Воістину Воскрес".
Реакція селян "Ти диви знають шо казати значить наші" і тут почалося традиційне: Звідки ви? Куди їдете? Нашо їдете? Скільки коштують ровери? наперебій вказування найкоротшої дороги і тому подібне.
От так і виховується патріотизм в масах.

переїхались до Хуста, надибали замок, точніше його руїни
[img]http://io.ua/00262809i3.jpg[/img]
я і BlackSide лишились внизу. він по причині травмованого коліна, а мені просто влом. Почав накрапати дощик, а зі сходу небо затягували грозові хмари.
Дочекавшись папараці ми рванули від зливи. Знайшли кафе і дуже приємно переобідали зливу.

Sailor
На замковій горі в Хусті нам відкрилися мальовничі панорами на місто, гори та долини. Оглянули те що залишилося від колись неприступної фортеці. Тільки зробили кілька фото, як зі сходу приплили чорні хмари і почав накрапати дощ. Згадали про двох друзів внизу і рушили до роверів. Я поїхав першим, перед в'їздною баштою був крутий кам'яний спуск, зупинився. Проте Nahtigal обігнав мене і його колесо пападає на слизький камінь - поворот і політ через руль вниз головою. Не встигаю підбігти як Роман встає. На щастя шолом і вдруге рятує від травм :) Виправили ровер, закручений в равлик і понеслися вниз по кам'яному серпантину вниз де нас зачекалися.


Рушили на Виноградів, попали під дощ, обігнали його та побачили веселку.
Пробували видзвонити друзів з trostian.com, котрі сплавлялись по Тисі. На жаль марно, бо мали всі шанси встати на стоянку разом, а так стояли по різні боки Чорної Гори. Місцинка стоянки у нас була непогана, над Тисою, але зовсім не було дров і було просто неміряно комарів. Тому всі швидко повдягались, щоб максимально прикрити тіло. Nahtigal як досвідчений партизан поїхав в село партизанити молоко, напартизанив 5,5 літрів і трохи сиру. Вже зтемніло, комари надиво зникли і ми лежали на бережку попиваючи свіже молочко. і милувались місяцем.Спідометр показував 178км.
[img]http://io.ua/00262815i3.jpg[/img]

День четвертий. "Зустріч на Ельбі"
Піднялись раненько. Сонце на сході підозріло закривали хмари. Швиденько поснідали молочком котре лишилось звечора. І почали збиратись. Комарі, котрі тільки прокидались, почали нас підганяти і ми в пришвидшеному темпі пакувались. Вирушили на Чорну Гору. Дідок який нас супроводжував деякий час , порадив на гору не пертись, так як руїни заку з іншої сторони гори зовсім невисоко. І ми повернули наліво. Ті хто був в "день сусаніних" мають пам'ятати "стежку по котрій мотоцикли їздять". це був маме той варіант, я проклина все що міг, а потім ще був і кусок такого ж підйому
Але все пройшли успішно, без травм, окрім численних подряпин. і ось ми вже котимось в околицях Виноградово. Вилізли на руїни замку.
[img]http://io.ua/00262946i3.jpg[/img]
і тут зустріли комаду Extremeturova. Частина сиділа внизу в кафе і пила хто що, нас посилено пробували напоїти пивом і я не витримав :).
Далі був маршкидок на Берегово, ішли як профі, один за другим, час до часу ведучий мінявся, середня швидкість 25-27. В Мужієво я проколовся на гвозді,
поки я міняв камеру, Nahtigal найшов магнолію.

В Берегово ми знову догнали trostian.com, вони якраз починали винирювати з басейну. Це було дуже доречно, так як у BlackSide'a розболілось коліно і ми його посадили в автобус майже з усіма нашими речами :)
Після басейну нас трохи розморило, зато відмочили задниці
На виїзді з Берегово, в придорожній кнайпі перекусили чимось назви чого не запам'ятав, та підзаправились високооктановим пивком з октановим числом 1715,
подивились на новий грозовий фронт, зібрались з духом і поперли. Біля дому вина ми зно натрапили на наш автобус, води побували та закупляли вино в "Домі вина". BlackSide'у були видані груші на вино і ми погнали далі. Через дощ і шквальний зустрічний вітер. Автобус нас нагнав тільки під Мукачево.
Sailor і Nahtigal повернули на замок, а я і Viktor поїхали на вокзал де нас чекав BlackSide. Далі посадка в "неправильну" електричку, там явно зручніший перший і другий клас, але в третьому не було правильних вагонів. Тож наші велосипеди перегороджували прохід. В дорозі відмітили успішне завершення поїздки остатками "моршинської без газу" та вином. від Славська вже дрімали.
Ось і все. Спідометр 254.


Создан 11 авг 2006



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником